?

Log in

No account? Create an account
ДД [entries|archive|friends|userinfo]
Дядька Димка

[ website | Экранка ]
[ userinfo | livejournal userinfo ]
[ archive | journal archive ]

[sticky post] Контактний постінг [Sep. 9th, 2020|04:19 pm]
Дядька Димка
[mood |blankblank]

1. Я веду щоденник для себе, і вважаю за можливе писати ВСЕ, що мені заманеться. Я нудна людина з мерзенним характером. Я зануда.
2. Я пишу дуже рідко, здебільшого в мене для цього немає часу. Також у мене хронічно немає часу відповідати на всі коментарі, якщо їх багато.
3. З народження моєю рідною мовою була російська. З 15.03.2014 я перейшов на українську.


Список текстів (по темах):

Програмне:
- Что делать (1,2)
- Что делать (3,4)

Найбільш резонансне (пости з кількістю коментарів > 1000, якщо їх немає в інших розділах):
- Открытый ответ Сергею Лукьяненко на его постинг о присуждении Роману Шухевичу звания Героя Украины
- 5 главных советских мифов о великой войне
- Почему русские и украинцы не понимают друг друга
- Викривлення свідомості / Искривление сознания

Статистичне:
- Сколько людей было на Майдане?
- Сколько людей было на Антимайдане?
- Сколько людей было на площади Нахимова в Севастополе?

Про Азірова та інших кровосісь:
- Батхёрт! или уровень представления госчиновников о том, что такое экономика
- Логика Азарова или ода натуральному хозяйству
- Про злобных комерсов, или почём церегин для народа?
- Производство труда в гос. органе (как я сына в загранпаспорт вписывал)
- Азаров и педагогика
- Если завтра война

Відповідь Наталії Воронцовій-Юрьївій на її пасквіль про Анну Кареніну:
- В защиту Набокова - 1
- В защиту Набокова - 2
- В защиту Набокова - 3

Релігійне:
- Антиисламское - про арабских учёных
- Может ли обезьяна, случайно тарабаня пальцами по клавишам пишущей машинки, напечатать Войну и Мир?

Різне:
- Как работает конспиромания в нашей голове, или что на самом деле было на зелёной площади в Триполи
- О перспективах построения коммунизма (теоретическое)
- Открытый ответ Ирине Костюченко, или почему я против гей-парадов
- Индира Ганди, сикхи и русская википедия
link347 comments|post comment

Народна Рада ДНР [Aug. 5th, 2016|05:25 pm]
Дядька Димка

А давайте я вам розповім про прекрасне. Про народну раду ДНР.


Мені давно було цікаво - за якими законами живуть мешканці окупованих територій? Ну тобто, коли істеричні жінки в камеру закликають робити все “за законом” - це вони про який закон? Коли їх саджають “на підвал” - це за яким процесуальним кодексом? І коли розстрілюють - на підставі чого? Указу Президіума Верховної Ради СРСР від 22 червня 1941 року, як у Стрілкова? Чи є якісь інші закони?


Виявляється, є.


Знайомтесь - Народна Рада ДНР.  (спеціально обрав лінк на англомовну версію сайту, щоб смішніше було).

Спочатку називалась “Верховна рада” - потім назву змінили, біс чого знає чого. Народна Рада була обрана на загальних виборах ДНР 2 листопада 2014 року (це десь, як я зараз вимірюю час, між Іловаськом та Дебальцевим). Загальна кількість виборців невідома, загальна кількість надрукованих бюлетенів невідома, в голосування прийняло участь 1.012.682 громадян.

З них (кількість та відсоток від дійсних бюлетеней до п’ятого знака після коми):

Бюлетені, що визнані недійсними - 43.039 - 4,25000%

(на виборах голови ДНР, були суміщені із виборами в парламент):

- Захарченко - 765.340 - 78,93008%

- Кофман - 111.024 - 11,45000%

- Сивоконенко - 93.280 - 9,62004%

(на виборах в парламент):

- “Донецька Республіка” - 662.752 - 68,35010%

- “Вільний Донбас” - 306.892 - 31,65000%


Рідкісна, як бачимо, вдача підвалила вченим, що вивчають в ДНР статистику - домінування красивих круглих чисел. Тільки оці 0,00010 в голосуванні за Донецьку республіку трохи збивають з пантелику - це додатковий голос, що незрозуміло звідки взявся (він же порушив свято нумерології і в голосуванні за голову ДНР). Десь прорахувались, мабуть, додали зайву одиничку, але то таке. Головне, що ДНР не відстає від Росії та Криму в продукуванні цікавих статистичних аномалій.


Отже, в парламенті представлені дві партії, які мають 100 мандатів: 68 - “Донецька республіка” та 32 - “Вільний Донбас”.




Головою Парламенту ДНР спочатку став Денис Пушилін. Але він людина зайнята, за 2 місяці звалив в Москву та подав у відставку. Місце спікера зайняв Володимир Макович, мутний тіпок, що перебував під слідством у ДНР за те, що хтось поранив у живіт оператора першого канала Анатолія Кляна. Чи то у зв’язку із цим слідством, чи то хто зна чому, але керівництво парламентом передали Борису Литвинову, який створив та очолив Комуністичну партію ДНР. Якщо вам вже важко услідити за руками - то наберіть повітря в груди, бо ця Санта-Барбара мала місце ще до виборів. (Питання "а що там була за Рада до виборів?" обійдемо, як ввічливі люди). Борис Литвинов пізніше у знак протесту проти відмови в реєстрації його партії, оголосить, що переходить у опозицію до офіційної влади ДНР, і зовсім буде позбавлений мандату “у зв’язку із втратою довіри”. А після виборів парламент очолив Андрій Пургін, який виявиться ще мутнішим тіпочком, ніж два попередніх: в 2015 його заарештує МГБ чи то за зраду, чи то за перехід дороги в неправильному місці, й оголосять про його відставку. А він потім оголосить, що це бєспрєдєл, і він створить свій ДНР, з блек-джеком та шлюхами. Коротше кажучі, на своє місце повернули Пушиліна, бо менш мутних тіпочків, ніж колишні МММ-щики, в Народній Раді ДНР просто не знайшли.


Тепер про головне. Закони.


По-перше, в ДНР є конституція. Що вже не так погано, погодьтеся. Прийнята 14.05.2014 (ще до обрання парламента), і відредагована за два роки вже 3 рази (зараз діє четверта редакція). Конституція непогана, як мені здалося, переписана з російської, але я не есперт. Там є такі, наприклад, пасажи:


Статья 15

1. Каждый имеет право на свободу и личную неприкосновенность.

2. Арест, заключение под стражу и содержание под стражей допускаются только по судебному решению. До судебного решения лицо не может быть подвергнуто задержанию на срок более 48 часов.


Сподіваюсь, що всі, хто сидять в ДНР на підвалі, міють примірник конституції ДНР. Він зігріє їх у холодну ніч.


А ще, окрім Конституції, Народна Рада ДНР наприймала 142 закони. Правда, половина з них зараз - це внесення змін до щойно прийнятих законів, то окремих законів там біля ста. “О, - подумав я, - оце пруха! Зараз полізу читати, за якими законами вони там живуть!”


Але мене очікував облом. Жодного із законів, що я хотів почитати - а це, в першу чергу, основні кодекси, що регулюють життя людей, житловий, цивільний, адміністративний та адміністративно-процесуальний, кримінальний та кримінально-процесуальний - я в списку прийнятих законів не знайшов. Хіба що закони про поліцію та прокуратуру можна вважати такими, що були мені цікави, але ж цього замало. Як вони там судять людей, за що, і навіть хто це робить - зрозуміти абсолютно неможливо. Проте є купа дивних законів, написаних, таке враження, під якийсь конкретний випадок. Ну, типу, що попросив сусід, те й приняли. Наприклад, є закон про судовий збір. Про судоустрій закону немає, проте є про судовий збір. Є закон про електронний підпис. Є закон про статус депутата Народної Ради. Є навіть закон про бджолярство. Бджолярство, Карл!


Але не будемо впадати у відчай. Спробуємо скористатися пошуком по сайту на слово “кодекс”. І - вуаля! - 99 сторінок, більшість з яких - це новини про те, що парламент ДНР продовжує розробляти трудовий, сімейний та цивільний кодекси, а також планують приступити до розробки “банківського кодексу” (тільки не питайте в мене, що це таке). І раптово знаходиться кримінальний кодекс! - повністю злизаний з російського, але хоч щось. Прийнятий - увага - 19 серпня 2014 року, до виборів в парламент. І це єдиний кодекс, який вдалося знайти, кримінально-процесуального немає.



Резюме: в ДНР таки є орган, що виконує функції потєшного парламенту, і навіть щось приймає. Завдяки його зусиллям є навіть якісь закони. Але зрозуміти їхню систему, а також коли і ким вони були прийняті, можна не завжди, і більшості потрібних законів немає - вони або в стадії розробки, або (як процесуальні кодекси) загалом ніде не згадуються.


Без відповіді залишилось питання - а що в ДНР роблять, коли треба прийняти рішення, яке поки що не регулюється поки що недосконалим законодавством молодої республіки? Напевно, керуються громадянською свідомістю. Яка - як ми всі пам’ятаємо з написів у радянському громадському транспорті - є кращим контролем.



P.S. А до тих дітей, що будуть погано поводитись, я приду уві сні, та розповім про Народну Раду ЛНР! Але для одного тексту це вже буде перебір.



P.P.S. Ні, бля, не можу, процитую вікіпедію:

“Первые выборы депутатов Республиканского собрания ЛНР прошли 18 мая 2014 года на народных сходах 38 городов и районов Республики. Всего было избрано от 108 до 124 депутатов (по разным данным).” Кінець цитати.

Які там блять бюлютєні? Вони, блять, депутатів не можуть порахувати, що вони понавибирали, чи то сто, чи то сто-двадцять, а ви їм тут про статистичні аномалії на виборах розповідаєте.

Отакої.

linkpost comment

Анонс курсу "Побудова кар’єри" на VUM online [May. 8th, 2016|09:03 am]
Дядька Димка
Ну от, якщо хтось не читає фейсбук, продублюю:

В якості анонсу курсу "Побудова кар’єри" на ВУМ Онлайн (посилання на сам курс дам пізніше, він буде в червні).

linkpost comment

AVN Awards 2016 [Jan. 25th, 2016|11:45 am]
Дядька Димка
Ну, навряд чи у вас в друзях є ще хтось, хто розповість вам, що на цих вихідних відбулась 33-я церемонія вручення AVN Award - галузевого видання порноробів. І доки ви всі очікуєте на "Оскара", стискаючи спітніли кулачки за Льоню, я розповім вам про щось значно менш розпіарене, але не позбавлене скромної чарівності буржуазії з присмаком тлену і розпаду.


Абсолютною тріумфаторкою цього року стала Райли Рейд (Riley Reid), що прийшла в індустрію в 2012, і вже отримувала кілька нагород 2014 року. Зараз вона вистрелила з... хм... скажимо, байопіком під назвою "Бути Райлі" (Being Riley) виробництва Туши, що опинився картиною, забравшею найбільшу кількість нагород (виключаючи "кращу картину року", але все одно) - Райлі стала Best Female Performer, забрала Best Girl/Girl Sex Scene (разом з Айдрой Фокс), Best Anal Sex Scene (разом з Міком Блу), Best Double Penetration Sex Scene (разом з Джеймсом Діном та Еріком Еверхардом) і Favorite Female Performer від фанатів (на кшталт приза глядацький симпатій).


Кращою акторкою (це інша номінація, ніж best performer) стала красуня Пенні Пакс (Penny Pax), а кращою старлеткою - Абелла Денжер (Abella Danger), про яку в почув вперше. Ще цей рік відзначився триумфом пародій - дві картини, що отримали найбільше номінацій (і найбільще нагород разом із Being Riley) - Batman v Superman XXX: An Axel Braun Parody (де Бетмен непогано натягнув Супермена) та Peter Pan XXX: An Axel Braun Parody, що стала і кращей пародієй і кращим фільмом року.
Ну і до моїх улюблених номінацій.
Краща драма (так, є і такий приз) - суворий вестерн "Wanted", про труднощі підкорення дикого заходу. Ну, вестерни зараз в тренді.
І щорічний маст-сі - Most Outrages Sex Scene - Analmals з фільму “Nightmare for the Dairy Council” (виробництва Belladonna/Evil Angel) за участі Леа Лексіс та Томмі Пістола. Фільм ще не зарелізений, так що очікуйте та слідкуйте за рекламою!

linkpost comment

Скількі людей було на кадирінгу 22 січня 2016 [Jan. 22nd, 2016|02:15 pm]
Дядька Димка
Спробую тряхнути стариною.



Кадирли стверджують, що тут мульйон людей (ну, з мульйоном ми давно розібрались, стільки навіть на Майдан не влізає, якщо їх дрібно не покрошити), опозиція каже, що не більше 50 тисяч. Не те, щоб мені було не все одно, скільки там народу збирають кацапи (ті, що чеченці) в своєму кацапстані, але навички втрачати не хочеться. Тож, порахуємо (тим більше, що це досить легко).



По-перше, автостоянка біля мечеті, на якій зібрався основний натовп, насправді не дуже велика. (знизу, під картою, видно масштаб - 50 метрів).



Там загалом все не таке велике, як здається по фото, і, враховуючи, що на газонах люди не стоять, місця зайнято не так багато.



Окреслений білим прямокутних - орієнтовно 160-180 метрів на 180-200, тобто містить від 2,8 до 3,5 квадратів. На другому фото прекрасно видно, що зона позаду прямокутника майже порожня, та і сам він запруджений не ахти як. На першому фото видно, що люди стоять і далі вниз по дорозі, і за сценою, біля мечеті (тобто не тільки в означеному прямокутнику), але акцентую вашу увагу, що я окреслив прямокутник із дорогами справа і зліва, а на другому фото прекрасно видно, що ці дороги майже порожні. Тож, можна рахувати, що в цьому прямокутнику неважно згрупувати всіх людей, що ми бачимо на фото приблизно із тією щільністю, що по центру кадру на першому фото.

По-друге. Що це за щільність? Температура в Грозному зараз +3 (це максимальна за 22 січня), тобто одяг у всіх зимовий (це прекрасно видно на портретних фото з кадирінга). "Давка" за таких умов - це 6 людей на квадрат, але навіть на першому фото давки не видно, ліше біля самої сцени люди стоять дуже щільно. Переважна більшість людей стоїть вільно, майже не торкаючись одне одного (це видно на всіх портретних фото з кадирінга, крім знятих біля самої сцени). Це 3-4 людини на квадрат (розряджений натовп за таких умов - 1-2 людини на квадрат). Якщо взяти 3.000 квадратів на 3,5 людини - це приблизно 10.000 людей.

Тобто, і кадирли і російська опозиція перебільшують кількість людей (кадирли - ті загалом в 100 разів). Навіть, якщо охопити всю плющу, де стоять люди з усіма дорогами и пішохідними доріжками (ну, збільшим кількість прямокутника вдвічі - 6.000 квадратів), і уявити, що там була давка, 6 людей на квадрат, то абсолютно-позамежно максимальна кількість людей на кадирінгу - 36.000 чоловік. Щось на кшталт оцінки Адагамова.


Щось слабкувато, чесно кажучи. Навіть Янукович до ростовських гастролей збирав більше.
link3 comments|post comment

Контрактна армія [Jan. 5th, 2016|02:09 pm]
Дядька Димка
Тут знов роздаються крики про контрактну армію. Мовляв, нащо нам той призов і та мобілізація, виловлюють по темним кутам невмотивованих непідготовлених косильщиків та аватарів, замість зробити міцну і як слід піготовлену армію справжніх професіоналів. Ну і, як завжди, Сполучені Штати в приклад ставлять, і всіляке НАТО, де давно вже немає призову, а армія ого-го на якому рівні. І багато мережевих хом’ячків радісно піддакують: так, так, ну його нафіг, цей призов, тим паче мобілізацію (ще мене видернуть, не дай боже), хай краще професіонали воюють!

Я хотів написати відповідь на це ще в серпні минулого року, коли тільки дембельнувся, але якось не знайшов часу, тож напишу зараз.

Звичайно, контрактна армія – це круто. І звичайно, добре було б, щоб тільки професіонали, добре оплачувані, круто підготовлені, і щоб ніякого призову, і ніяких вам більше хвиль мобілізації. Я, загалом-то, двома руками за. Так саме, як я за те, щоб сонце світило 365 днів у році, дощі були тільки восени та влітку раз на тиждень (коли вони потрібні для врожаю), булки зростали на деревах, а дівки завжди давали, навіть некрасивим хлопцям.На жаль, це утопія...Collapse )
link46 comments|post comment

Казки про ДП та МУ. Казка третя. Як маленькі українці Путіносію зупинили. [Jul. 3rd, 2015|12:32 pm]
Дядька Димка
[Disclaimer: Все те саме, що і по першій казці. Повторюю своє прохання: якщо серед читачів виявиться людина, що добре малює, та в неї буде трохи часу та натхнення – намалюйте ілюстрацію до казки, яку завгодно. І киньте мені кудись. Дякую заздалегідь.]

Казки про дракона Путіняка та маленьких українців.

Казка перша. Як маленькі українці знайшли свою країну.

Казка друга. Як маленькі українці Януковича прогнали.


Казка третя. Як маленькі українці Путіносію зупинили.

Я б хотів вже, щоб ця казка була про когось іншого, щоб страшний змій облишив маленьких чоловічків, та вони зажили в мирі та спокої. Але як вже вирішив казати правду – то й казатиму до самого кінця. Звичайно ж, змій не зупинився, як маленькі українці прогнали Януковича.

Read more...Collapse )
linkpost comment

Казки про ДП та МУ. Казка друга. Як маленькі українці Януковича прогнали. [Jun. 26th, 2015|02:44 pm]
Дядька Димка
[Disclaimer: Все те саме, що і по першій казці. Повторюю своє прохання: якщо серед читачів виявиться людина, що добре малює, та в неї буде трохи часу та натхнення – намалюйте ілюстрацію до казки, яку завгодно. І киньте мені кудись. Дякую заздалегідь.]

Казки про дракона Путіняка та маленьких українців.

Казка перша. Як маленькі українці знайшли свою країну.

Казка друга. Як маленькі українці Януковича прогнали.

День у день, тиждень за тижнем ішов час від старої казки до нової. Маленькі українці жили собі в своїй маленькій Україні, їли кашу та м’яско, гралися на дитячих майданчиках та давали один одному машинки. Вони раділи своєму життю, і давним-давно забули думати про дракона Путіняка та його спроби забрати собі їхню країну. Але дракон Путіняк не забув.

Read more...Collapse )
link2 comments|post comment

Казки про дракона Путіняка та маленьких українців. Казка перша. Як маленькі українці знайшли свою к [Jun. 19th, 2015|03:13 pm]
Дядька Димка
[Disclaimer:
Казки пишуться для того, щоб читати їх малому (5 років) перед сном, цим пояснюється наявність певних малозрозумілих для сторонніх людей деталей та певна непричесаність (може в майбутньому дочешу). Казок буде 12 (ще не всі написані), я спробую публікувати їх по одній на тиждень.
Якщо будете читати їх своїм дітям, можете бавитися з іменами та деталями (заміняючи на ті, що вам ближче) та зверніть увагу на значки […] – вони показують момент, де треба припинити читати, та почати показувати, як це виглядає (або пояснити дитині значення того чи іншого слова).
Зрештою, я публікую казки з єдиною метою: якщо серед читачів виявиться людина, що добре малює, та в неї буде трохи часу та натхнення – намалюйте ілюстрацію до казки, яку завгодно. І киньте мені кудись. Бо читати маленькій дитини казки весь час без малюнків досить складно.
Дякую заздалегідь.]

Казки про дракона Путіняка та маленьких українців.

Казка перша. Як маленькі українці знайшли свою країну.

Було це, чи не було – я сам точно не знаю, бо то все відбувалося так давно, що ніхто вже напевно не пам’ятає; але як мені розповідали, то казали, що було.

Read more...Collapse )
link4 comments|post comment

Рік української. 2. Про мову. [Apr. 6th, 2015|03:43 pm]
Дядька Димка
Рік української (в двох частинах).
2. Про мову.

(перша частина)

За рік спілкування українською мовою, я, звичайно, звертав увагу не лише на мої особисті обставини та проблеми. Багато різноманітних відкриттів чекало на мене і в мовному питанні, принаймні в тому, що стосувалося опановування щоденної української мови. Я був впевнений, що володію мовою в цілому вільно – тому деякі з цих відкриттів були трохи неочікувані. А отже, я вирішив поділитися з вами.

* Будьте ласкаві, майте на увазі, що я не є лінгвіст, або експерт з української мови; мої думки не є остаточною істиною, а цей текст може містити помилки*



До 16 березня 2014 року мені здавалося, що головні відмінності російської та української мови – це трохи різний словниковий запас, інша фонетика та пара незначних граматичних відмінностей, з яких я пам’ятав тільки допоміжне дієслово «є», та відсутність дієприкметників. І все це правда (хоча і не вся).

Лексичний запас української мови співпадає з російською (має однокореневі аналоги) на 68 відсотків. 32 відсотки різниці складаються з більш притаманних українській мові давньоруських форм (податок, помста, часопис) та германських запозичень (краватка, дах, папір), у той час, як в російській мові переважає новороб та запозичення з тюркських мов. Загалом, складається враження (принаймні в мене, неспеціаліста в галузі етимології), що лексика української мови старша, ніж російської, та більш слов’янська (хоча, я думаю, обидва твердження можна поставити від сумнів – принаймні, доки немає виразної статистики та дослідження цього питання).

Фонетика української мови – найлегше, що можна пояснити іноземцю про різницю між російською та українською мовами. Зазвичай, мені достатньо було написати на клаптику паперу «дерево», а потім прочитати це слово російською та українською. «Це як іспанська та португальська» - пояснював я, - «у мов багато слів співпадає в написанні, але вони зовсім по-різному читаються». Українська мова більш глуха (за рахунок великої кількості «е» та «и» - проти російських «є» та «і»), проте в ній переважає спрощення послідовностей приголосних та більше голосних, що робить мову більш «легкою», співучою. Також по-іншому глушаться голосні в живій розмові – в українській мові ненаголошені «и» та «е» тяжіють одне до одного, а ненаголошена «о» тяжіє до «у», у той час, як в російській мові розповсюджені м’які аналоги «е» та «и» - «є» та «і», ненаголошена «о» тяжіє до «а», і загалом голосні часто просто випадають (заміняються в транскрипції твердим знаком), чого в українській не буває.

Але найбільш відчутна різниця при переході з однієї мови на іншу – це граматика. І оскільки я вже згадав про допоміжне дієслово, почнемо з нього.

Допоміжне дієслово «є».

Наявність допоміжного дієслова ріднить українську з великою кількістю інших індо-арійських мов (як і використання дієслова «мати» в значенні «бути зобов’язаним, мусити»), проте не так вже й суттєво відрізняє від російської. В російській мові також за потреби використовують слова «есть», або, частіше – «является», для зв’язку слів у реченні. Єдине, що треба запам’ятати – інше керування дієсловом, на відміну від російської, «є» вимагає після себе іменний, а не орудний відмінок: «Мій брат є боксер», а не «мій брат є боксером». Насправді, це настільки незначна деталь української мови, що навіть дивно, чому вона мені так запам’яталась у дитинстві.

Набагато більш суттєвими є граматичні відмінності, які йдуть нижче. При чому я доволі чітко сприймаю кожну з них, як недолік або перевагу тієї чи іншої мови (хоча філологи напевно вбили б мене за такий підхід – як так? Кожна мова є унікальним психо-лінгвістичним комплексом, їх не можна порівнювати в такому ключі! Ой, всьо. Йдіть звідси). Людина імпліцитно шукає найпростіший (тобто часто найкоротший) та найвдаліший шлях для вираження своєї думки. Тому будь-які граматичні конструкції, які виражають думку точно та коротко, завжди будуть переважати в користуванні ті, що для точності потребують більшої кількості слів. Таким чином, все доволі просто: правила української граматики, які змушують вас витрачати більше слів (або складів) для вираження думки, порівняно з російською – є недоліком мови (ну, в моєму суб’єктивному сприйнятті). А правила, які дають можливість витрачати менше слів (складів) – перевагою.

Саме так я їх і поділю.

Правила, які ускладнюють мовлення українською, порівняно із російською (недоліки української).

Дієприкметники та дієприслівники.

Найнезручніша деталь української мови – відсутність активних дієприкметників. Це просто капець, як важко.
Рычащий тигр.
Кричащий дрессировщик.
Разгоревшаяся схватка.
Отчаявшийся человек и рассвирепевшее животное.
Неумолимо приближающийся конец…
Цю лінгвістичну вакханалію абсолютно неможливо передати українською так, щоб зберегти хоча б відтінок мовного ритму. Всі, хто володіє російською, назавжди переймаються неймовірною зручністю дієприкметників та дієприслівників – саме тому вони активно засмічують українську мову, а окремі з них вже вважаються практично припустимою літературною формою.

Тим не менш, факт є факт – активні дієприкметники та дієприслівники (навіть попри наявність певних виключень) абсолютно непритаманні українській мові. Навпаки, доволі вигадливі (як для російського вуха) конструкцій «той, що…», «той, що він…» та «той, що його…» є характерна риса хорошої, чистої української мови.

До цього доволі важко звикнути – хоча контролювати себе не надто складно. Кожен раз, коли я намагаюсь вставити в свою мову конструкцію із «ючий» або «ющий» на кінці, мін внутрішній грамар-наці жорстоко б’є мене в грамар-печінку, і я перебудовую всю фразу, щоб позбутися того лінгвістичного монстра, що я його щойно народив.

Кличний відмінок.

Кличний відмінок, безумовно присутній у праслав’янській та давноруській мовах, потроху зник в російській, залишившись лише у застарілих (як правило церковних) формах, на кшталт «боже», «господи», або «старче» (якому, якщо пам’ятаєте, «чего тебе надобно»). Він зник в російській мові не просто так. Як казали в одному непоганому російському кіно, він зник «по поводу». А саме – через те, що користуватися ним кожен раз доволі незручно, та часто вимагає використання додаткового складу у слові.

Якщо перетворити «мама» на «мамо», а «Дмитро» на «Дмитре» не коштує нам нічого, то кожен раз казати по телефону моєму начальникові «Так, Андрію Васильовичу» замість «Так, Андрій Васильович» змушує мене використовувати 2 зайвих склади, які – після десяти повторень зазначеної вище фрази – зникають самі собою.

Редукція відмінків – природне явище, чим менше відмінків, тим легше спілкуватися мовою (хоча вона і втрачає при цьому точність передачі думки та певний колорит). Англійська мова он загалом від німецької пішла, і що? З чотирьох відмінків німецької мови з гріхом пополам вижив лише генітів у формі літери «s» на кінці, і то він не вважається окремим відмінком.

Проте, оскільки українська мова отримала літературну норму, доки кличний відмінок в ній був живий (у той час, як російська отримала норму вже після смерті кличного відмінка) – маємо те, що маємо. Загалом – це доволі приємна і красива характерна риса мови, до якої можна звикнути. Важко лише привчити себе до того, що постава імен у кличний відмінок при зверненні є обов’язок, а не право того, хто говорить – тобто, що іменний та кличний відмінки не є рівноправні в цьому питанні. Ви МАЄТЕ використовувати кличний відмінок при зверненні, це є обов’язково.

Правила, які спрощують мовлення українською, порівняно із російською (переваги української).

Майбутній час дієслів.

А от це – найвдаліший деталь української мови, справжній він. Настільки зручного утворення майбутнього часу дієслів (без допоміжного дієслова, з розвиненим суфіксним апаратом), немає не тільки в російській, а й загалом в жодній з відомих мені мов.
Співатимеш від щастя,
Блукатимеш в пітьмах,
Шукатимеш під ліжком,
Літатимеш у снах.
Перекласти це російською зі збереженням ритму – абсолютно неможливо, допоміжне дієслово «будешь» повністю закручуватиме ритміку тексту навколо себе (і зверніть увагу на дієслово «закручуватиме»).

Опанування абсолютно іншої форми побудови часу дієслів затягується на кілька місяців, проте, коли звикаєш до цього одного разу, то звикаєш назавжди, бо коротші форми у мові витісняють довгіші. Починаєш говорити без усіх цих «будет», «werden» чи навіть «will» - і важко потім змусити себе використовувати їх, коли переходиш на іншу мову.

Наказовий спосіб.

До майбутнього часу примикає і наказовий спосіб множини, що також не потребує додаткового слова.
Граймо! Гуляймо! Питимемо! Лаймо!
Я можу спорити – в світі не існує мови, на яку це перекладається коротше без втрати смислу. Відома російська приказка «А давайте без давайте» сказана саме про українську мову – тут прекрасно обійшлись без «давайте».

Особисто я наказовий спосіб множини використовую в мові рідко, і цю рису української як слід не відчув – особливо на фоні майбутнього часу дієслів.

Ступені порівняння.

Ще одна чудова риса української мови – стандартизоване словотворення ступенів порівняння прикметників та прислівників. Це словотворення зручне – зручніше – найзручніше. Вже точно – у порівнянні з російською, де правил та виключень при утворенні ступенів порівняння більше, ніж може осягнути середній мозок. Приставка «наи-» може використовуватись добре якщо в чверті випадків, улюблена ленінська «архи-» сильно тхне нафталіном, і загалом все це просто непритаманне російській мові, яка віддає перевагу конструкціям з допоміжними словами.
В українській же мові можна зовсім не використовувати слів «самий», чи навіть «дуже» чи «надзвичайно», обходячись приставками «най» та «над» (замість «надзвичайно важливо» - «надважливо»). Тією ж приставкою «над» заміняється і допоміжне слово «надто» (рос. «слишком») – тобто практично всі існуючі в людських мовах ступені порівняння можна передати за допомогою двох приставок.

Навіть якщо якогось окремого слова в українській мові немає – наприклад, ворд підкреслив мені слово «найнезручніший» кількома абзацами вище – але таке словотворення відповідає духу української мови, отже, я особисто користуюся ним сміливо.


Є багато інших відмінностей – різноманітні обороти, сполучники, вирази, керування дієсловами – але всього я все одно не осягну, тож зосереджуватимусь на головному.

Отже, слова, на які вам треба звернути увагу, якщо ви помічаєте, що використовуєте їх під час спілкування українською:
- будь-які слова з суфіксами «уч», «ущ», «юч», «ющ».
(Перевірте за словником – можливо, такого слова немає в українській мові – в будь-якому разі, ці слова не відповідають духу мови, тож краще обійтися без них).
- давай (давайте),
- буде (буду, будеш, будуть, будемо, будете),
- більш (менш), самий (сама, само, саме, самі), надзвичайно, надто.
(Звичайно, всі ці слова є в українській мові, та не є помилки, але якщо ви їх використовуєте – можливо, є простіший та більш притаманний українській мові спосіб виразити вашу думку).

link21 comments|post comment

navigation
[ viewing | most recent entries ]
[ go | earlier ]